ФОРМИ ПРОЯВУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ЛІДЕРСТВА

Анотація

В сучасних висококонкурентних умовах важливим завданням для країн світу стає досягнення не просто економічного розвитку, а лідерських позицій, які самі по собі вже виступають інструментом конкурентної боротьби. Прояв лідерства стає важливим як серед окремих особистостей (у політиці, у ділових та інших колах), так і на рівні компаній та національних економік. У сучасному контексті істотно змінюється розуміння лідерства – тепер воно сприймається значно ширше, ніж психологічний феномен, стає елементом процесу управління колективом і, як засвідчує практика, дедалі більше переходить у площину економічного аналізу на різних рівнях суспільного устрою.
В умовах становлення постіндустріального суспільства проривний розвиток країн та окремих суб‘єктів (корпорацій, університетів та ін.) забезпечується не стільки наявністю ресурсів, скільки технологіями їх використання (у тому числі з метою продукування якісно нових продуктів і послуг). У сучасному світі країна-лідер – це в першу чергу інтелектуальний центр, який є інтегратором, ініціатором і організатором активних дій.
Основну увагу приділено визначенню критеріїв інтелектуального лідерства і форм його прояву. Виокремлено 2 основні групи критеріїв: по-перше, щодо якості людських ресурсів (їх інтелектуальної складової) і, по-друге, щодо результативності інтелектуальної діяльності. Формами прояву інтелектуального лідерства стають високі позиції у рейтингах, оцінках, індексах тощо, які враховують різні аспекти і показники інтелектуальної складової людських ресурсів або результативності інтелектуальної діяльності. Здійснено спробу визначити інтелектуальну складову у світових рейтингах, її вагові показники за різними критеріями.
Актуалізація проблеми лідерства у сучасному глобальному середовищі пов’язана як із загостренням конкуренції, так і з ускладненням структури глобальної економіки та факторів її розвитку. Ускладнення суб’єктної та об’єктної природи лідерства дістає свій прояв у диверсифікації форм діяльності та реалізується на різних рівнях економічної активності. Виокремлення інтелектуального лідерства підтверджується, з одного боку, підвищенням ролі інтелектуальних ресурсів у досягненні лідерських позицій за різноманітними критеріями економічного та інноваційного розвитку, а з іншого – тим фактом, що інтелектуальна діяльність стає самостійною сферою глобального змагання. Зростання значення інтелектуальної складової доведено за двома основними напрямами: по-перше, через аналіз кількості та якості людських ресурсів; по-друге, через кількість і якість результатів інтелектуальної діяльності.