ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ОБСТРУКТИВНИЙ РАК ЛІВОЇ ПОЛОВИНИ ОБОДОВОЇ КИШКИ

Анотація

Мета: покращення результатів хірургічного лікування хворих з обструктивною непрохідністю лівої половини товстої кишки шляхом розробки та впровадження комплексного підходу до діагностики та лікування з урахуванням корекції ендогенної інтоксикації (ЕІ). Об’єкт і методи: в основу дослідження покладено результати комплексного обстеження та лікування 115 пацієнтів з обструктивним раком лівої половини ободової кишки, які мали явища обтураційної товстокишкової непрохідності (ОТКН) та були піддані хірургічному лікуванню. Пацієнти поділені на дві групи: І група (контрольна) – 59 пацієнтів, лікування яких проводилося згідно рекомендацій МОЗ України від 02.04.2010 р. № 297; ІІ група (основна) – 56 пацієнтів, терапія яких проводилася за запропонованим нами комплексним методом з урахуванням корекції ЕІ. У 25 пацієнтів контрольної групи після резекції лівої половини ободової кишки було сформовано превентивну трансверзостому. У 34 пацієнтів основної групи дана операція завершувалася декомпресійною ретроградною інтубацією ободової кишки з подальшим лаважем у післяопераційному періоді, в процесі лікування використовували препарати з антиоксидантною, гепатопротекторною та дезінтоксикаційною дією. В обох групах вивчали динаміку змін показників ЕІ в сироватці крові. Результати: у пацієнтів контрольної групи по мірі прогресування ОТКН зростали показники ЕІ, з одночасним зниженням показників антиоксидантної системи (АОС). Підвищення рівня С-реактивного білку спостерігали з 2–3-ї післяопераційної доби (15,2 мг/л), до 6-ї доби вміст СРБ продовжував наростати і зберігався на рівні 30,1 мг/л. Збільшення рівнів прокальцитоніну спостерігали на 2- (1,27 нг/мл), 3- (2,87 нг/мл); 6-ту доби (3,21 нг/мл). Динаміка росту цих показників свідчила про розвиток гнійно-інфекційних ускладнень, що вимагало призначення антибіотикотерапії, а в разі необхідності проводилися повторні хірургічні втручання. В післяопераційному періоді гнійно-інфекційні ускладнення виникли у 27 з 115 пацієнтів. Релапаротомії були проведені у 14 хворих контрольної групи та у 5 пацієнтів основної групи. Застосування комплексного хірургічного лікування, сприяло більш інтенсивному зниженню ступеня показників EI та поступовому збільшенню показників АОС у пацієнтів основної групи. Зниження рівня показників ЕІ наступало не одразу після хірургічного лікування з відновлення прохідності і залежало від ступеня пошкодження паренхіми печінки. Аналіз результатів лікування хворих на ОТКН показав, що додаткове застосування антигіпоксантно-антиоксидантної та гепатопротекторної терапії, а також декомпресії товстої кишки з кишковим лаважом сприяє зменшенню таких показників, як кількість післяопераційних ускладнень (з 23 до 14%) та число вимушених релапаротомій (з 23 до 8%). Висновки: диференційована хірургічна тактика лікування обструктивної лівобічної товстокишкової непрохідності має переваги завдяки комплексному підходу, який включає ретроградну інтубацію ободової кишки, кишковий лаваж, антиоксидантну, гепатопротекторну та дезінтоксикаційну терапію, що сприяє зменшенню ЕІ. Застосування превентивних стом не впливає на зниження ймовірності недостатності анастомозів. Для раннього виявлення інфекційно-гнійних ускладнень рекомендовано використовувати маркери гострої запальної реакції, зокрема прокальцитонін та С-реактивний білок.