ОСОБЛИВОСТІ ОДЕРЖАННЯ КАМЕНЕЛИТИХ КОРОЗІЄСТІЙКИХ ФТОРФЛОГОПІТОВИХ ВИРОБІВ ЕЛЕКТРОДУГОВОЮ ПЛАВКОЮ З ЗАСТОСУВАННЯМ КАРБІДНИХ ПОРОШКОВИХ МОДИФІКАТОРІВ В УМОВАХ МАЛОСЕРІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА

Анотація

Вступ. Надійність та ефективність роботи промислових металургійних агрегатів, таких як хлоратори, електролізери та інші, що працюють в умовах агресивних кислотних і лужних середовищ при підвищених температурах, в першу чергу визначаються строком їх експлуатації.
Проблематика. Захисний шар корозієстійких внутрішніх поверхонь металургійних агрегатів, що складений з відносно невеликих за розміром окремих захисних елементів, має недолік — стик, сформований монтажними сумішами, стійкість яких значно поступається основному матеріалу.
Мета. Створення технологій малосерійного або періодичного виробництва щільних литих жаро- та корозієстійких виробів у вигляді масивних фасонних виливок з фторфсилікатного розплаву.
Матеріали й методи. За доступністю та технологічністю використання, в якості шихтових матеріалів використано фтор вмісні та калієвмісні мінеральні сполуки. Оцінювання режимів плавки та лиття виконували шляхом зняття вольт-амперних характеристик джерела живлення електродугової печі. Мінеральний склад та мікроструктуру одержаного каменелитого матеріалу досліджували кристалоптичним методом на прозорих шліфах і аншліфах.
Результати. Оптимізація шихтового складу та режимів плавки й лиття дозволила скоротити час виплавки розплаву фторфлогопіту в 2,3 рази та знизити загальні енерговитрати плавки на 38%. Застосування карбідних модифікаторів показало, що їх використання забезпечує отримання однорідної структури виливка в корковій і основній частинах, розмір кристалів фторфлогопіту складає 0,10—0,15 мм.
Висновки. Вибір сировинних матеріалів для фторфлогопітового лиття значно впливає на умови формування розплаву та структуру литого матеріалу. Запропонована технологія виробництва литих фторфлогопітових виробів поєднує вибір шихтових мінеральних матеріалів, оптимізацію режиму електродугової плавки для одержання фторсилікатного розплаву, керування структурою виливків, зокрема й завдяки модифікуванню порошками карбідів кремнію та бору.