Про причини острівної локалізації ялинових лісів Полісся
DOI:
https://doi.org/10.15407/dopovidi2020.09.086Ключові слова:
ареал, екотон, острівна локалізація, Полісся, популяція, ялинові лісиАнотація
Острівні ялинові ліси Полісся — це екстразональні темнохвойні угруповання, розміщені між бореальною та карпатською областями суцільного поширення ялини європейської (Picea abies (L.) Karst.). Незважаючи на незначну участь острівних ялинників у лісовому фонді, вони становлять значну лісогосподарську цінність, оскільки відзначаються високою генетично обумовленою продуктивністю. Острівні ялинові ліси внесені до Зеленої книги України, а низка рідкісних бореальних видів флори ялинових лісів внесені до Червоної книги України. Актуальною проблемою є розробка наукових засад охорони острівних ялинників в умовах глобального потепління. Дискусійним і одним із найбільш цікавих в теоретичному відношенні питань є встановлення причин острівної локалізації ялинових лісів Полісся. У роботі наведено огляд та критичний аналіз гіпотез і викладено оригінальну теорію острівної локалізації ялинових лісів Полісся. Острівна локалізація ялинових лісів Полісся пов’язана з невідповідністю переважаючих в регіоні едафотопів (слабовологоємних піщаних ґрунтів і перезволожених торфовищ) та кліматичних умов (нерегулярне атмосферне зволоження) екологічним потребам ялинових сходів, для функціонування яких необхідне регулярне зволоження поверхні ґрунту в межах 30—80 % повної вологоємності. Лише в умовах екотону між лісовими та болотними екосистемами Полісся зволоження поверхні ґрунту незалежно від погодних умов утримується в межах толерантності ялинових сходів. Тільки в таких умовах можлива безперервна зміна поколінь у популяціях ялини європейської і, відповідно, саме існування автохтонних ялинників Полісся. Оскільки автохтонні ялинники Полісся являють собою первинно рідкісні стенотопні угруповання, приурочені до екотонів зі специфічним ґрунтовим зволоженням, широка інвазія ялини в прилеглі лісові формації виключена. Зумовлена осушувальними меліораціями на прилеглих територіях зміна гідрологічного режиму місцезростань призводить до порушення стабільності популяцій Picea abies, оскільки пересохлий підстилковий шар не може забезпечити потреби ялинових сходів у волозі. В результаті формуються регресивні популяції, приречені на повну деградацію. На звільнені від ялини екологічні ніші відбувається інтенсивна інвазія граба (Carpinus betulus L.). Внаслідок інвазії короїдів до острівних ялинників необхідно вилучати відмерлі дерева, але залишити непорушними екотопи.
Завантаження
Посилання
Boratyński, A. & Bugała, W. (Eds.). (1998). Biologia świerka pospolitego. Poznań: Bogucki Wyd-wo Naukowe.
Sarnackij, V. V. (2009). Spruce forests. Formation and intensification of productivity and stability in conditions of Belarus. Minsk: Technologia (in Russian).
Melnyk, V. I. (1993). Insular spruce forests of Ukrainian Polissa. Kyiv: Naukova Dumka (in Ukrainian).
Paczoski, J. (1900). formacijach roślinnych i pochodzeniu flory poleskiej. Pamietnik fizjograficzny, 16, pp. 1-156.
Ruprecht, F. (1866). Geobotanical investigation about chernozem. Zapiski Imperatorskoj Akademii Nauk, Vol. 6, Prilozenie k 10 tomu (pp. 1-131). St. Petersburg (in Russian).
Korzynskij, S. I. (1881). Nothern limit of chernozem steppe region of eastern belt of European Russia in phytogeographical and soil attitude. Trudy obsczestwa estestvoispitatelej pri Kazanskom universitete, 32, No. 6, pp. 1-264 ( in Russian).
Schmidt-Vogt, H. (1977). Die Fichte. Taxonomie, Verbreitung, Morphologie, Ökologie, Waldgesellschaften. Hamburg, Berlin: Paul Parey, B. 1.
Szafer, W. (1931). The historical development of the geographical area of the spruce (Picea excelsa Link.). Przeglad geograficzny, No. 11, pp.101-108.
Jedliński, W. O. (1928). O naturalnym zasięgu świerka w środkowej Polsce i jego znaczeniu gospodarczym. Sylwan, 46, No. 1, pp. 1-34.
Środoń, A. (1977). Świerk w historii naszych lasow. Nashe drzewa lesne. Świerk pospolity (pp. 7-23). Warszawa, Poznań: PWN.
Poljanskaja, O. S. (1931). Southern limit of insular localization of Picea excels Link. in Polessian lowland with connection of it’s geographical distribution in Western and Eastern Europe. Trudy po prikladnoj botanike, genetike i selekzii, 27, No. 3, pp. 105-127 (in Russian).
Geltman, V. C. (1982). Geographical and typological analisis of forest vegetation of Belarus. Minsk: Nauka i technika (in Russian).
Golubetz, M. A. (1971). Darkconiferous forests. Vegetation of the USSR. Forests (pp. 124-136). Kyiv: Naukova Dumka (in Ukrainian).
Kozarinov, A. V. (1989). Klimatological and chorological analisis of forest plant populations of Belorus. Minsk: Nauka i technika (in Russian).
Moe, D. (1970). The post-glacial immigration of Picea abies into Fennoscandia. Bot. Not., 123, pp. 61-66.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 Доповіді Національної академії наук України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
