Ефективнiсть репарацiйних систем ДНК в оптимiзацiї процесу праймування насiння цукрового та кормового буряку
DOI:
https://doi.org/10.15407/dopovidi2014.04.139Ключові слова:
Ефективнiсть репарацiйних систем ДНК в оптимiзацiї процесу праймування насiння цукрового та кормового бурякуАнотація
Осмопраймування широко використовується для пiдвищення якостi посiвного матерiалу сiльськогосподарських культур. Цей процес може бути значно вдосконалено, якщо вдасться визначити ризики, пов’язанi з перепраймуванням насiння, i знайти надiйнi молекулярнi маркери оптимiзацiї передпосiвних обробок. Проаналiзовано ефекти рiзних режимiв праймування цукрового та кормового буряку на стан ДНК у зародках насiння. Встановлено, що стимулюючi обробки призводять до пiдвищення вмiсту високомолекулярної ДНК у клiтинах за рахунок репарацiї ДНК. Однак пiд час висушування праймованого насiння вiдбувається накопичення деградованої (низькомолекулярної) ДНК, вмiст якої пропорцiйний iнтенсивностi праймування. За спiввiдношенням високомолекулярної та низькомолекулярної ДНК у зародках обробленого насiння можна оцiнювати якiсть праймування i передбачати (в певних межах) ризики перепраймування. Виявлено, що репаративний синтез ДНК у першi години проростання насiння вiдображає iнтенсивнiсть репарацiї пошкоджень ДНК, накопичених пiд час праймування. Ефективнiсть репарацiї в обробленого насiння буряку можна тестувати внесенням додаткових пошкоджень у ДНК клiтин зародкiв шляхом гамма-опромiнення. Потенцiйна здатнiсть репарацiйних систем до вiдновлення вiд таких додаткових ушкоджень ДНК разом iз рiвнем iндукцiї ферменту ДНК-лiгази I може бути надiйним маркером оптимальностi праймування насiння цукрового та кормового буряку.
Завантаження
Посилання
Bradford K. J. Hort. Sci., 1986, 21: 1105–1112.
Paterson E., Heyes V. Int. Sugar J., 2011, 113: 131–133.
Ashraf M., Foolad M. Adv. Agron., 2005, 88: 223–271. https://doi.org/10.1016/S0065-2113(05)88006-X
Boubriak O. A., Akimkina T. V., Dmitriev O. P., Grodzinsky D. M., Boubriak I. I. Dopov. Nac. akad. nauk Ukr. 2012, No. 11: 150–156 (in Ukrainian).
Nakamune M., Hanada A., Yin Y. et al. Plant Physiol. Biochem., 2012, 52: 28–37. https://doi.org/10.1016/j.plaphy.2011.11.005
Kibinza S., Bazin J., Bailly C. et al. Plant Sci., 2011, 181: 309–315. https://doi.org/10.1016/j.plantsci.2011.06.003
Chen K., Arora R. Env. Exp. Bot., 2013, 94: 33–45. https://doi.org/10.1016/j.envexpbot.2012.03.005
Redfearn M., Osborne D. J. Seed Sci. Res., 1997, 7: 261–267. https://doi.org/10.1017/S0960258500003615
Ventura L., Dona M., Macovei A. et al. Plant Physiol. Biochem., 2012, 60: 196–206. https://doi.org/10.1016/j.plaphy.2012.07.031
Waterworth W., Drury G., Bray C., West C. New Phytologist., 2011, 192: 805–822. https://doi.org/10.1111/j.1469-8137.2011.03926.x
Boubriak I., Dini M., Berjak P., Osborne D. Seed Sci. Res., 2000, 10: 307–315. https://doi.org/10.1017/S0960258500000350
Macovei A., Balestrazzi A., Confalonieri M., Carbonera D. Planta, 2010, 232: 393–407. https://doi.org/10.1007/s00425-010-1179-9
Andreuzza S., Li J., Guitton A. et al. Development., 2010, 137: 73–81. https://doi.org/10.1242/dev.041020
Boubriak I., Kostyuk O., Naumenko V., Matorina A., Grodzinsky D. Tsytologiia i genetyka, 2001, 35: 54–59 (in Ukrainian).
Elder R. H., Dellaquila A., Mezzina M. et al. Mutat. Res., 1987, 161: 61–71. https://doi.org/10.1016/0027-5107(87)90288-0
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Доповіді Національної академії наук України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
