90-річчя члена-кореспондента НАН України О.П. Королюка
Анотація
Відомий учений у галузі низькотемпературної акустики, доктор фізико-математичних наук (1977), старший науковий співробітник (1965), член-кореспондент НАН України (1985) Олексій Полікарпович Королюк народився 26 лютого 1926 р. у Харкові. У лютому 1943 р. пішов добровольцем на фронт. Служив артилерійським розвідником, брав участь у звільненні України, Румунії, Угорщини, Австрії, був поранений, має бойові нагороди. Після демобілізації у 1950 р. повернувся до Харкова і за рік екстерном закінчив вечірню школу із золотою медаллю. У 1956 р. випускник Харківського університету О.П. Королюк вступив до аспірантури Інституту радіофізики та електроніки ім. О.Я. Усикова НАН України. Відтоді його наукова діяльність нерозривно пов’язана з Інститутом. Він пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділу акустичної та електромагнітної спектроскопії (1967–1996), радника дирекції (1996–2004), а зараз є старшим науковим співробітником цього відділу.
О.П. Королюк – один з піонерів у створенні нових напрямів експериментальної фізики твердого тіла – акустики металів і напівпровідників. Основною галуззю його наукової діяльності є вивчення взаємодії носіїв заряду з пружними коливаннями за низьких температур. Він виявив гігантські квантові осциляції поглинання і дисперсії швидкості звуку в металах у сильних магнітних полях, дослідив акустичний циклотронний резонанс у похилому магнітному полі. Роботи Олексія Полікарповича в галузі електронних енергетичних спектрів металів є класичними. О.П. Королюк зробив вагомий внесок у фізику напівпровідників. Він є співавтором відкриття «Акустомагнітоелектричний ефект» (1973). Разом з учнями на основі ефекту перетворення електромагнітних коливань на звукові хвилі він розробив експериментальну методику, яку було використано для дослідження монокристалів вольфраму, напівпровідникових гетероструктур, антиферомагнітного борату заліза.
За видатні наукові досягнення О.П. Королюка відзначено Державною премією України (1980), званням заслуженого діяча науки України (1982), грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1986) та Верховної Ради України (2005).
