Проза Тараса Шевченка і західноєвропейські літератури: наслідування чи творче засвоєння художнього досвіду?

За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 2 жовтня 2013 року

Автор(и)

  • Олександр Вікторович Боронь кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України

Ключові слова:

лектура, ремінісценція, контактні зв’язки, інтертекстуальність

Анотація

Здійснено спробу розширити коло контактних зв’язків Шевченка-прозаїка з романістикою Чарлза Діккенса. Доведено, зокрема, що Шевченко, крім згадуваних у його прозі романів «Ніколас Ніклбі» і «Девід Копперфілд», знав також «Холодний дім» та «Домбі і син». Проаналізовано зв’язки повістей Шевченка з творчістю Вальтера Скотта. Розглянуто семантику інтертекстуальних відсилань у повісті «Художник» до роману «Векфілдський священик» Олівера Голдсміта. Вказано на Шевченкове критичне сприйняття доробку Ежена Сю, романи якого український письменник використовував радше для гри з читачем. У підсумку поставлено під сумнів поширену в шевченкознавстві тезу про наслідувальність повістей Шевченка щодо західноєвропейських зразків прози.

##submission.downloads##

Опубліковано

2014-03-24