Українська писемність ХІ—ХІV ст.: розвінчання російських міфів
За матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 січня 2025 року
DOI:
https://doi.org/10.15407/visn2025.03.050Ключові слова:
українська писемність XI—XIV ст., давньоукраїнська мова, церковнослов’янська мова української редакції XI—XIV ст., тяглість української писемної традиції.Анотація
У доповіді розглянуто проблему дослідження найдавнішої української рукописної спадщини й необхідність подальшого опублікування українських пам’яток, які слід супроводжувати ґрунтовними науковими кодикологічно-палеографічними та орфографічно-мовознавчими студіями. Наголошено на необхідності викриття заідеологізованих і, по суті, ненаукових поглядів російських учених на культурно-мовну спадщину Русі, які вони поширюють у світовій гуманітаристиці, нав’язуючи викривлений міф про те, що аж до XIV ст. українці, росіяни й білоруси начебто мали спільну давньоруську культуру, давньоруську мову і давньоруську писемність, спадкоємцем яких стала Московія-Росія. Спростування цієї псевдонаукової позиції залишається одним із найбільш актуальних завдань українських науковців-гуманітаріїв.
Як цитувати:
Мойсієнко В.М. Українська писемність ХІ—ХІV ст.: розвінчання російських міфів (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 8 січня 2025 р.). Вісник НАН України. 2025. № 3. С. 50—60. https://doi.org/10.15407/visn2025.03.050
