90-річчя академіка НАН України В.В. Панасюка
Анотація
Відомий учений у галузі механіки та фізики міцності матеріалів і конструкцій академік НАН України Володимир Васильович Панасюк народився 27 лютого 1926 р. у с. Красне на Холмщині (тепер Польща). Закінчив Львівський державний університет ім. І. Франка. Наукове становлення В.В. Панасюка розпочалося в Інституті машинозавства й автоматики АН УРСР (нині – Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України), в якому він працює від перших днів заснування (1951 р.), а в 1974–2014 рр. обіймав посаду директора. Зараз Володимир Васильович є почесним директором Інституту.
В.В. Панасюк створив основи теорії крихкого руйнування та міцності конструкційних матеріалів; зробив вагомий внесок у формування та утвердження фізико-хімічної механіки як нового напряму в науці про матеріали та їх міцність. Його монографії «Гранична рівновага крихких тіл з тріщинами», «Механіка квазікрихкого руйнування матеріалів», «Strength and fracture of solids with cracks» здобули всесвітнє визнання і суттєво збагатили механіку деформівного твердого тіла та матеріалознавство.
З ініціативи і за безпосередньої участі В.В. Панасюка на базі ФМІ ім. Г.В. Карпенка створено потужний науково-технічний комплекс з унікальною науково-експериментальною базою, у тому числі радіофізичним комплексом для діагностики космічного простору. Останнім часом Володимир Васильович розвиває у ФМІ екологічну тематику, він ініціював створення при Інституті міжвідомчої екологічної лабораторії.
В.В. Панасюк – засновник, організатор і голова Українського товариства з механіки руйнування матеріалів, член Європейського товариства з механіки руйнування і цілісності конструкцій (ESIS). Наукові результати В.В. Панасюка висвітлено в понад 600 публікаціях, у тому числі 17 монографіях. Під його науковим керівництвом підготовлено і захищено 47 кандидатських і 18 докторських дисертацій.
В.В. Панасюк – заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії СРСР, Державних премій у галузі науки і техніки УРСР та України, премій ім. Є.О. Патона, ім. О.М. Динника та ім. Г.В. Карпенка НАН України.
