Історичний простір як маркер ідентичності: дослідницькі стратегії соціогуманітаристики в контексті формування безпекового середовища України

Анотація

У статті актуалізовано методологічні стратегії дослідження українського соціокультурного простору як основи національної ідентичності та базового елемента конструювання консолідаційних символів і цінностей, що є потужною рушійною силою історичного поступу. Розглянуто вплив просторових чинників на формування ідентифікаційного коду та хронотопу української нації, специфіка яких зумовлена численними територіальними змінами, колонізаційними й міграційними процесами, геополітичними практиками метрополій в ареалі українських етнічних земель. У контексті використання концептуальних парадигм просторової історії репрезентовано стратегічний потенціал нового просторового мислення, підґрунтям якого є фіксація геополітичних ризиків історичного досвіду й можливість вчасного реагування на них. Сучасні територіальні конфлікти створюють безпекові виклики для держав, результативність відповідей на які великою мірою залежить від спільних та зважених дій політиків і науковців. Проблема ідентифікаційного дистанціювання соціокультурного простору, своєчасне виявлення загроз національній безпеці та запобігання їм, посилення захисту національних інтересів, прогнозування тенденцій розвитку повоєнного безпекового середовища мають бути стратегічними пріоритетами державної політики України.