80-річчя члена-кореспондента НАН України В.В. Шевченка
Анотація
11 cічня 2022 р. виповнюється 80 років відомому вченому в галузі полімерної хімії, професору, доктору хімічних наук, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреату Державної премії України, члену-кореспонденту НАН України Валерію Васильовичу Шевченку. Після закінчення у 1963 р. Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту він вступив до аспірантури Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України, з яким пов’язав усе своє професійне життя, пройшовши шлях від аспіранта до завідувача відділу.
В.В. Шевченко — один з провідних спеціалістів у галузі синтезу і фізико-хімії високомолекулярних сполук. Основним напрямом його робіт є розроблення способів синтезу нових мономерів, олігомерів і полімерів різної молекулярної архітектури, дослідження їх об’ємних і поверхневих властивостей, встановлення особливостей структуроутворення в цих сполуках і розроблення методів їх регулювання. В.В. Шевченко зробив значний внесок у розвиток хімії і фізико-хімії іон-, фтор-, кремній- і металвмісних олігомерів і полімерів, рідиннокристалічних, електро- і фотоактивних олігомерів і полімерів, у створення і дослідження супрамолекулярних гіперрозгалужених систем, здатних до відклику на дію різних зовнішніх факторів, протонопровідних органо-неорганічних полімерних мембран для паливних елементів, олігомерних комплексоутворювачів для очищення рідких радіоактивних відходів від урану і трансуранових елементів на Чорнобильській АЕС, полімерів бактерицидної дії, чутливих до тиску адгезивів з широким спектром властивостей тощо; має вагомі здобутки в розробленні і вивченні структури та властивостей нанокомпозитних полімерних систем різного хімічного складу і призначення. Він є співавтором нового підходу до створення високоефективних поверхнево-активних речовин — біанкерних поверхнево-активних сполук олігомерного типу. Останніми роками В.В. Шевченко зі співробітниками розвиває новий напрям полімерної хімії — синтез і фізико-хімію поліфункціональних олігомерних іонних рідин і полімерів різної молекулярної архітектури на їх основі, а також оригінальний підхід до створення твердих і гелевих полімерних поліелектролітів для літієвих джерел струму.
