Формування українсько-британського інформаційного простору напередодні Першої світової війни
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2022.03.081Ключові слова:
Україна, Великобританія, українське питання, Український інформаційний комітет, Англо-український комітет, інформаційний простірАнотація
Мета дослідження полягає у з’ясуванні змісту політичної стратегії української інтеліґенції щодо оновлення й поширення інформації про Україну в публічному просторі Великобританії напередодні Першої світової війни, окресленні комунікаційних інструментів, використаних для вирішення цього актуального завдання.
Методологія визначається поєднанням теорії дискурсу з методами емпіричного історичного дослідження, що вможливило зміщення дослідницької оптики з інституцій на динаміку предметного поля досліджуваної проблеми.
Наукова новизна. Системно розглянуто комунікативні зв’язки українських діячів з британськими гуманітаріями й журналістами, виокремлено коло інструментів впливу на аудиторію цієї держави, що сприяли трансформації характеру інформування про Україну з науково-літературознавчого формату на політично-публіцистичний. Установлено форми зворотної циркуляції інформації – з британської преси в українську, уточнено значення українознавчих праць В.Р.Морфілла, роль В.Липинського і В.Степанківського у спрямуванні діяльності Українського інформаційного комітету на Великобританію.
Висновки. Доведено, що за кілька років до Першої світової війни й початку діяльності Союзу визволення України, з метою усунення стереотипних упереджень щодо України започатковано інформування західноєвропейських суспільств про новітній український політичний рух. Модель репрезентації України у Великобританії включала ідею про те, що антидемократична Росія не гідна бути союзником цієї країни, наголошувалося на геополітичних вигодах постання Української держави. Політичної інструменталізації українського питання у Британії досягнуто не було, проте відбулася інкорпорація в інформаційний простір політичного змісту українського руху.
Посилання
Hoffman, J. H. (1972). V. Stepankovsky, Ukrainian Nationalist and German Agent. The Slavonic and East European Review, 50, 121, 594–602.
Holovchenko, V. I., Soldatenko, V. F. (2009). Ukrainske pytannia v roky Pershoi svitovoi viiny. Kyiv. [in Ukrainian].
Hyrych, I., Todiichuk, O. (2004). Lysty ukrainskykh sotsial-demokrativ do Mykhaila Hrushevskoho. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk: Nova seriia, 8/9, 11/12, 633–671. [in Ukrainian].
Hyrych, I. (2010). Lysty V. Vynnychenka, M. Zalizniaka, V. Stepankivskoho, L. Yurkevycha do A. Zhuka (veresen – zhovten 1912 r.). Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk: Nova seriia, 15 (18), 522–576. [in Ukrainian].
Lypynskyi, V. (2015). Memorial do Ukrainskoho [informatsiinoho] komitetu pro nashe stanovyshche suproty napruzhenoi politychnoi sytuatsii v Yevropi. Hyrych, I., Protsenko, O. (Eds.). Povne zibrannia tvoriv, arkhiv, studii, 1: Suspilno-politychni tvory (1908–1917), 1. Kyiv; Filadelfiia. [in Ukrainian].
Mahurchak, A. M. (2010). «Ukrainske pytannia» v diialnosti A. Zhuka naperedodni ta pid chas Pershoi svitovoi viiny. Problemy istorii Ukrainy XIX – pochatku XX st., 17, 239–246. [in Ukrainian].
Mikheiev, A. (2019). Formuvannia obrazu Ukrainy u Velykii Brytanii naperedodni Pershoi svitovoi viiny. Naukovi pratsi Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu im. Ivana Ohiienka: Istorychni nauky, 29, 46–56. [in Ukrainian].
Mikheiev, A. (2019). Obraz Ukrainy u Velykii Brytanii naperedodni Pershoi svitovoi viiny. Internauka: Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal, 5 (67), 1, 29–34. [in Ukrainian].
Papakin, H. (2014). Zmahannia za ukrainsku koronu u XVIII st.: pershi pretendenty. Ranniomoderna Ukraina na perekhresti tsyvilizatsii, kultur, derzhav ta rehioniv. Kyiv. [in Ukrainian].
Reient, O., Yanyshyn, B. (2014). Velyka viina 1914–1918 rr. u suchasnii ukrainskii istoriohrafii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 4–21. [in Ukrainian].
Saunders, D. (1988). Britain and the Ukrainian Question (1912–1920). The English Historical Review, 103, 406, 40–68. doi: https://doi.org/10.1093/ehr/CIII.CCCCVI.40
Sereda, O. (1999). Anhliiski zviazky lvivskykh ukraintsiv naperedodni Pershoi svitovoi viiny. Lviv: misto – suspilstvo – kultura: Visnyk Lvivskoho universytetu: Seriia istorychna: Spetsialnyi vypusk, 3, 431–452. [in Ukrainian].
Symonenko, R. (1985). Pro avantiurystychnu diialnist ukrainskoho burzhuaznoho natsionalizmu na mizhnarodnii areni v 1917–1918 rr. Istoriia ta istoriohrafiia Ukrainy, 137–173. [in Ukrainian].
Syrota, R. (2001). Robert Viliam Siton-Votson i zarodzhennia ukrainofilskoho rukhu u Velykobrytanii na pochatku XX st. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist: Yuvileinyi zbirnyk na poshanu Feodosiia Stebliia, 9, 506–528. [in Ukrainian].
Syrota, R. (2002). Dvi sproby zaprovadzhennia ukrainistyky v mizhvoiennii Velykii Brytanii. Ukraina moderna, 7, 185–211. [in Ukrainian].
Varvartsev, M. (1996). Ukraina v otsinkakh i svidchenniakh Zakhodu: frantsuzki interpretacii pershoi polovyny XIX st. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy, 3-4, 91–100. [in Ukrainian].
Vynar, L. (Ed.) (2001). Lystuvannia Mykhaila Hrushevskoho. Epistoliarni dzherela hrushevskoznavstva, 2. [in Ukrainian].
Zorivchak, R. (2014). Anhlomovna poetychna shevchenkiana (1868–2014). Slovo i chas, 10, 3–17. [in Ukrainian].
Zorivchak, R. (2016). Viliam Rychard Morfil – pershyi ukrainist Velykobrytanii. Slovo i chas, 1, 36–45. [in Ukrainian].
