"Полювання" держави на валютні заощадження громадян у період індустріалізації (1930—1934 рр.)

Анотація

Мета — з’ясувати соціально-економічні реалії, сконструйовані в більшовицькій державі, щодо переміщення з-за кордону та вилучення в населення валютних коштів. Зумовлені метою завдання полягають в аналізі радянських державних практик вилучення валюти у власних громадян через грошові перекази, виплати за банківськими рахунками, страховими полісами та спадковими справами.

Методологія поєднує інструментарій історико-правового аналізу, методи інституціоналізму й соціальної антропології.

Наукова новизна полягає в розкритті на основі широкого кола неопублікованих архівних документів механізмів отримання державою, через посередництво «Кредит-бюро» та за участі економічних підрозділів ДПУ УСРР, закордонних валютних заощаджень радянських громадян.

Висновки. Встановлено, що для реалізації економічних проєктів на початку 1930-х рр. радянський режим використовував будь-які можливості надходження до країни іноземної валюти. Серед іншого було розроблено механізм поповнення державних фінансів завдяки грошовим переказам, які громадяни СРСР отримували від своїх закордонних родичів і знайомих. Дефіцит валюти в 1931 р. спричинив удосконалення системи «викачування» з населення валютних заощаджень, що зберігалися за кордоном. Проявом цих процесів стали розширення повноважень «Торгзіну» та відновлення за пропозицією ОДПУ «Кредит-бюро» з наданням йому нових функцій. Через співробітників й агентів економічних підрозділів ОДПУ та ДПУ УСРР «Кредит-бюро» встановлювало особи громадян, які мали банківські рахунки за кордоном, володіли страховими полісами іноземних компаній, були потенційними спадкоємцями закордонних родичів. Отримавши від цих громадян права на ведення справ, «Кредит-бюро» за усталеним механізмом повертало їхні валютні заощадження. Вся валюта передавалася в Державний банк, а потенційні валютоотримувачі мали можливість лише на частку цих коштів одержати товари в магазинах «Торгзіну». Таким чином через органи державної безпеки і створені ними інституції політичний режим не просто контролював, а й, прикриваючись гаслами «турботи про населення», відбирав у радянських громадян навіть ті їхні заощадження, що були за кордоном.