Євген Коновалець і Дмитро Донцов: від співпраці до непорозуміння

Анотація

Мета — дослідити витоки, перебіг та результати співпраці Є. Коновальця й Д. Донцова.

Методологія. Дотримано методологічних принципів науковості, історизму, критичності, неупередженості, системності, верифікації. Використовувалися методи досліджень: проблемно-хронологічний, ретроспективний, біографічний.

Наукова новизна. Вперше в українській історіографії предметом окремого комплексного наукового дослідження стала співпраця Є. Коновальця та Д. Донцова від знайомства до останньої зустрічі.

Основні результати. Є. Коновалець і Д. Донцов познайомились у Львові напередодні Першої світової війни. Осередками знайомства та періодичних зустрічей були факультет права й політичних знань Львівського університету, а також Український студентський союз, на ІІ з’їзді якого в липні 1913 р. вони виступали з доповідями. Другий етап, це співпраця між Д. Донцовим та Є. Коновальцем, він припадає на травень 1918 — січень 1919 рр. Всі події відбувались у Києві. Д. Донцов допомагав Є. Коновальцеві та військовій формації січових стрільців повернутись на військову службу в Українській Державі. За Директорії УНР Д. Донцов залишався в Києві. Гарантом безпеки для нього був Є. Коновалець. Після поразки Української революції 1917—1921 рр. Є. Коновалець та Д. Донцов зустрілись на початку 1922 р. у Львові. У цей рік їм вдалось відновити видання журналу «Літературно-науковий вістник», головним редактором якого став Д. Донцов. Після вимушеної еміграції Є. Коновальця до Західної Європи, на декілька років контакти з Д. Донцовим припинились. У кінці 1920-х рр. Є. Коновалець, готуючи створення Організації українських націоналістів, спробував через своє оточення залучити до ОУН Д. Донцова. Однак він категорично відмовився входити до складу організації і продовжив самостійно розвивати теоретичні засади українського націоналізмі. Остання зустрічі між Є. Коновальцем та Д. Донцовим відбулась у Парижі в березні 1934 р. Після неї якоїсь конструктивної роботи так і не було розвинуто. Висновки. Знайомство з Д. Донцовим відкрило Є. Коновальцю шлях до розуміння стану української справи в Росії. Початок співпраці припадає на державотворчі процеси в Києві під керівництвом П. Скоропадського. Цього разу Д. Донцов дуже розраховував на тверду проукраїнську позицію Є. Коновальця та січових стрільців. Одним з очевидних спільних досягнень стало відновлення видання журналу «Літературно-науковий вістник» у 1922 р. Напередодні та після створення ОУН Є. Коновалець дуже розраховував, що ідеологічний напрям в організації очолить Д. Донцов. Однак їм не вдалося порозумітись. Одночасно вони не перейшли межі, в результаті якої зазнало б розколу українське націоналістичне середовище. Попри те, що Д. Донцов не брав участі у створенні ОУН, Є. Коновалець і ПУН загалом визнавали, що його ідеологічні засади націоналізму відіграли ключову роль у створенні організованого українського націоналізму.