"В’їзд на митрополію" Йова (Борецького) через Золоті ворота 1621 р. та винайдення схеми історії "народу руського"
DOI:
https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.077Ключові слова:
Йов (Борецький), Золоті ворота, козаки, полеміка, церемонії, леґітимність, текстові образи, києво-руське минуле, «народ руський»Анотація
Мета статті полягає в обговоренні повідомлення про врочистий вступ Йова (Борецького) до Києва як митрополита в березні 1621 р., уміщеного в листі одного з високопосадовців Речі Посполитої (текст публікується).
Методологія заснована на поєднанні текстологічного й наратологічного підходу. Дослідження виконане в рамках історії ідей та уявлень, підходів, застосовуваних у різнопланових дослідженнях історичної культури.
Наукова новизна. Здійснено археографічну публікацію маловідомого джерела та проведено його контекстуальний аналіз зі з’ясуванням потенціалу для різнопланових студій.
Висновки. Коментоване та опубліковане джерело є важливим свідченням, що діяльність митрополита Йова розпочалася зі врочистого вступу в Київ через Золоті ворота. Такий публічний акт, заснований на символічному входженні до простору давньої руської столиці, демонстрував авторитет і леґітимність православного ієрарха. Як відомо, київська «Протестація» Борецького та віленські друки Смотрицького, створені 1621 р., стверджували, що поставлення Йова митрополитом у 1620 р. являло собою відновлення давньої церковно-історичної традиції «народу руського», перерваної унією 1596 р. Риторика цих творів ідейно кореспондувала з церемоніями, виконаними ієрархом біля Золотих воріт і Софійського собору. Їх загальна мета полягала у засвідченні зв’язку Йова з «церквою Володимира». З іншого боку, опис церемонії спонукає поставити питання про існування «звичаю» врочистих зустрічей біля київських Золотих воріт, а також їх утвердження в ролі важливого «місця пам’яті» в дискурсі православної Київської митрополії. Церемонія розглядається у ширшому контексті активного «пригадування» києво-руського минулого, розпочатого в 1620-х рр. у середовищі церковних авторів київського кола. Останнє ознаменувалося конструюванням «схеми» історії православного «народу руського» Копистенським у «Палінодії…» та її розробкою в історичних наративах могилянського періоду. Водночас сформувалися уявлення про Київ як про особливий сакральний та історичний простір. Це виразно простежується при порівнянні церемоній біля Золотих воріт за участю митрополитів у 1621 та 1654 рр.
Посилання
Brekhunenko, V. A., Mytsyk, Yu. A., Shcherbak, V. A. (Comps.). (2016). Dokumenty ukrainskoho kozatstva XVI – pershoi polovyny XVII st.: universaly, lystuvannia, uhody, prysiahy. Kyiv. [in Ukrainian].
Drozdowski, M. R. (2008). Od Brześcia do Hadziacza: Kozaczyzna wobec Cerkwi w pierwszej połowie XVII w. W kręgu Hadziacza A. D. 1658: Od historii do literatury, 213–234. Kraków. [in Polish].
Kuczyński, S. (1961). O polskim mieczu koronacyjnym: na marginesie artykułu Mariana Gumowskiego, Szczerbiec, polski miecz koronacyjny. Przegląd Historyczny, 52/53, 562–577. [in Polish].
Mytsyk, Yu. A. (1993). Iz lystuvannia ukrainskykh pysmennykiv-polemistiv 1621–1624 rr. Zapysky Naukovoho tovarystva im. T. Shevchenka, 225, 310–347. Lviv. [in Ukrainian].
Plokhii, S. M. (2005). Nalyvaikova vira: Kozatstvo ta relihiia v rannomodernii Ukraini: per. z anhl. (S. Hrachova). Kyiv. [in Ukrainian].
Sas, P. M. (2010). Vytoky ukrainskoho natsiotvorennia. Kyiv. [in Ukrainian].
Yakovenko, N. M. (2002). Paralelnyi svit: Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI–XVII st. Kyiv. [in Ukrainian].
Yakovenko, N. M. (2012). Dzerkala identychnosti: Doslidzhennia z istorii uiavlen ta idei v Ukraini XVI – pochatku XVIII st. Kyiv. [in Ukrainian].
Zatyliuk, Ya. V. (2014). “Pereprochytannia istorii” khreshchennia Rusi kniazem Volodymyrom v istorychnii kulturi rannomodernoi Ukrainy. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi, 14, 71–100. [in Ukrainian].
Zatyliuk, Ya. V. (2019). Ot bezymiannykh ruin k pravoslavnomu Sionu: “mesta pamiaty” Rusi-Ukrainy XVII–XVIII vv. “Mesta pamiaty” rusi kontsa XV – serediny XVIII v., 350–377. Moskva. [in Russian].
