Дослідження дисперсійного рівняння для широтних акустико-гравітаційних хвиль
DOI:
https://doi.org/10.15407/knit2023.04.067Ключові слова:
акустико-гравітаційні хвилі, атмосфера Землі, дисперсійне рівняння, метод Ейлера-ЛагранжаАнотація
Акустико-гравітаційні хвилі є прикладом процесів, які в значній мірі визначають динаміку земної атмосфери. Пов‘язано це з тим, що джерела цих хвиль розташовані по всій висоті атмосфери, ¾ від самого «низу», де діють землетруси, вулканічні викиди, цунамі, торнадо, тощо, і до самого «верху», де діють збурення сонячного вітру, магнітні бурі і висипання часток в високих широтах. Все це призводить до активного обміну енергією між всіма шарами атмосфери Землі і взаємодії хвильових збурень суттєво різних масштабів ¾ від кількох тисяч кілометрів до кількох сотень метрів, а це ¾ до появи і розвинення процесів конвекції і турбулізації в середовищі. Здавалося, що за таких умов повинні домінувати тільки нелінійні процеси. Значною мірою так воно і є, але разом з тим, спостереження вказують на те, що в процесі розповсюдження акустико-гравітаційних хвиль (АГХ) в багатьох випадках визначальними можуть виявитися ефекти, які можуть бути вичерпно описані в рамках лінійного наближення теорії збурень і добре розвиненої теорії коливань. При цьому при створенні моделей процесів виявилося доцільним використовувати достатньо обґрунтовані фізичні наближення такі як ізотермічність атмосфери, її необмеженість в горизонтальному напрямку і стисливість в вертикальному. Враховуючи реальні масштаби АГХ, ми знехтували кривизною Земної поверхні і в будь якій точці поверхні вважати її локально пласкою, та користуватися в розрахунках декартовою системою координат X, Y, Z. Для опису середовища має сенс використовувати бездисипативну гідродинаміку, а в рівноважному стані рівняння гідростатичної рівноваги і барометричне рівняння. Вищенаведені наближення та математичний апарат теорії коливань і теорії диференційних рівнянь дозволяють при дослідженні початкової системи рівнянь, що описують динаміку АГХ, в результаті отримати дисперсійне рівняння у вигляді полінома четвертого степеня відносно кутової частоти обертання ω як функції нормованого хвильового вектора збурення (АГХ). Отримання спектру АГХ, як спектру власних коливань атмосфери у вигляді і його дослідження можна вважати остаточним розв‘язком початкової проблеми, якщо знехтувати очевидним впливом на спектр АГХ кутової частоти обертання атмосфери Ω, яка неодмінно повинна бути присутньою в дисперсійному рівнянні внаслідок впливу сили Коріоліса. Формальним приводом для відсутності у дисперсійному рівнянні (ДР) компонент вектора є той факт, що мінімум на два порядки величини менша за характерну частоту обертання атмосфери, що дорівнює частоті акустичної відсічки. Разом з тим, вдосконалення сучасної апаратури атмосферних спостережень висуває підвищені вимоги до точності модельних розв‘язків ДР. В цьому сенсі розв‘язок ДР в роботі [8] можна розглядати як розв‘язок «нульового порядку» за малим параметром . До того ж, за методом отримання, це розв‘язок є наближеним. За означенням більш точним є розв‘язок, що його отримано з врахуванням доданків з в модифікованому ДР, в роботі [9]. Але і він є наближеним, хоча і більш точним. У даній роботі детально досліджуємо дисперсійне рівняння для широтних АГХ. Необхідність такого розгляду, як буде показано, є наслідком структури цього рівняння, а саме присутності в ньому лінійного доданку пропорційного частоті. Попередній аналіз показав, що існуючі математичні методи не дають однозначного розв‘язку цього рівняння. Це наводить на думку про дослідження можливих розв‘язків рівняння щодо їх збігу з отриманими раніше для деяких часткових випадків. Таке дослідження дозволяє нам відібрати правильне рішення. В запропонованому досліджені доведено, що метод Ейлера ¾ Лагранжа дозволяє за певних додаткових умов отримати точний розв‘язок модифікованого рівняння для АГХ в замкненому аналітичному вигляді.Посилання
Get persistent links for your reference list or bibliography.
Copy and paste the list, we’ll match with our metadata and return the links.
Members may also deposit reference lists here too.
Van-der-Varden. B.L. (1930) Algebra. М.: Мir, 48 p. [in Russian]
Korn G., Korn T. (1968) Spravochnik po matematike dlya nauchnyh rabotnikov I injenerov: opredeleniya, teoremy, formuly. - М.: Nauka, 720 p. [in Russian]
Mishina A.P.; Proskuryakov I.V. (1962) Vysshaya algebra. Seria: Spravochnaya matematicheskaya biblioteka - М.: GIFML, 300 p. [in Russian]
Alexander M. J., Pfister L. (1995) Gravity wave momentum fiux in the stratosphere over convection. Geophys. Res. Lett. 22, P. 2029.
https://doi.org/10.1029/95GL01984
Batchelor G. K. (2000) An introduction to fluid dynamics. Cambridge at the University Press, 615 p.
https://doi.org/10.1017/CBO9780511800955
Beer T. (1974) Atmospheric Waves. John Wiley, New York, 300 p.
Brekhovskikh L. M., Goncharov V. V. (1982) Introductions are the mechanics of continuus media. Moscow: Nauka. 335 p.
Cheremnykh O.K., Kryuchkov E.I., Fedorenko A.K., Cheremnykh S.O. (2020) Two-Frequency Propagation Mode of Acoustic−Gravity Waves in the Earth's Atmosphere. Kinematics and Physics of Celestial Bodies, 36(2). P. 64-78
https://doi.org/10.3103/S0884591320020026
Cheremnykh O.K., Cheremnykh S.O., Vlasov D.I. (2022) Influence of the Earth's atmosphere rotation on the spectrum of acoustic-gravity waves. Kinematics and Physics of Celestial Bodies. 38(3). P. 121-13
https://doi.org/10.3103/S0884591322030023
Сheremnykh O.K. (2010) Tranversally small-scale perturbations in arbitrary plasma configurations with magnetic surfaces. Plasma Phys. and Controlled Fusion. 52(9). P. 095006.
https://doi.org/10.1088/0741-3335/52/9/095006
Cheremnykh O. K., Fedorenko A. K., Kryuchkov E. I., Selivanov Y. A. (2019) Evanescent acoustic-gravity modes in the isothermal atmosphere: systematization and applications to the Earth and solar atmospheres. Ann. Geophys. 37. P. 401-415.
https://doi.org/10.5194/angeo-37-405-2019
Cheremnykh O. K., Fedorenko A. K., Selivanov Y. A., Cheremnykh S. O. (2021) Continuous spectrum of evanescent acoustic-gravity waves in an isothermal atmosphere. Mon. Notic. Roy. Astron. Soc. 503(4). P. 5545-5553. DOI:10.1093/mnras/st.ab845.
Cheremnykh O., Kaladze T., Selivanov Y., Cheremnykh Serhiy. (2022) Evanescent acoustic-gravity waves in a rotating stratified atmosphere. Advances in Space Research, 69 (3). P. 1272-1280.
https://doi.org/10.1016/j.asr.2021.10.050
Cheremnykh O. K., Parnowski A. S. (2006) Influence of ionospheric conductivity on the ballooning modes in the inner magnetosphere of the Earth. Adv. Space Res. 37(3). P. 599-603.
https://doi.org/10.1016/j.asr.2005.01.073
Ebel A. (1984) Contributions of gravity waves to the momentum, heat and turbulent energy budget of the upper mesosphere and lower thermosphere. J. Atmos. and Solar-Terrestrial Phys. 46. P. 727-737.
https://doi.org/10.1016/0021-9169(84)90054-0
Fedorenko A. K., Kryuchkov E. I., Cheremnykh O. K., Klymenko Yu. O., Yampolski Yu. M. (2018) Pecularities of acoustic-gravity waves in inhomogeneous flows of the polar thermosphere. J. Atmos. and Solar-Terrestrial Phys. 178. P. 17-23.
https://doi.org/10.1016/j.jastp.2018.05.009
Francis S. H. (1975) Global propagation of atmospheric gravity waves: A review. J. Atmos. and Terrestrial Phys. 37. P. 1011-1054.
https://doi.org/10.1016/0021-9169(75)90012-4
Gossard, E. E., Hooke, W. H. (1975) Waves in the Atmosphere: Atmospheric Infrasound and Gravity Waves: Their Generation and Propagation. Elsevier Scientific Publishing Company. 456 p.
Hines C. O. (1960) Internal gravity waves at ionospheric heights. Can. J. Phys. 38, P. 1441-1481.
https://doi.org/10.1139/p60-150
Hooke W. H. (1968) Ionospheric irregularities produced by internal atmospheric gravity waves. Journal of Atmos. and Solar-Terrestrial Phys. 30(5). P. 795-823.
https://doi.org/10.1016/S0021-9169(68)80033-9
Jones W. L. (1969) Non-divergent oscillations in the Solar Atmosphere. Solar Phys. 7. P. 204-209.
https://doi.org/10.1007/BF00224898
Kaladze T. D., Pokhotelov O. A., Shan H. A., Shan M. I., Stenflo L. (2008) Acoustic-gravity waves in the Earth ionosphere. J. Atmos. and Solar-Terrestrial Phys. 70. P. 1607-1616.
https://doi.org/10.1016/j.jastp.2008.06.009
Longuet-Higgins M. S. (1964) Planetary waves on a rotating sphere. P. 1. Proc. Roy. Soc. A., 279. P. 446-473.
https://doi.org/10.1098/rspa.1964.0116
McWilliams J. C. (2011) Fundamentals of Geophysical Fluid Dynamics. Cambridge University Press, 272p.
Pokhotelov O. A., Kaladze T. D., Shukla P. K., Stenflo L. (2001) Three-dimensional solitary vortex structures in the upper atmosphere. Physica Scripta. 64. P. 245-252.
https://doi.org/10.1238/Physica.Regular.064a00245
Rossby C.-G. (1940) Planetary flow patterns in the atmosphere. Quart. J. Roy. Meteorol. Soc. 66. P. 68-87.
Simkhada D. B., Snively J. B., Tayler M. J., Franke S. J. (2009) Analysis and modeling of ducted and avanescent gravity waves observed in the Havaiian airglow. Ann. Geophys. 27. P. 3213-3224.
https://doi.org/10.5194/angeo-27-3213-2009
Stenflo L., Shukla P. K. (2009) Nonlinear acoustic gravity wave. J. Plasma Phys. 75. P. 841-847. doi. org/10. 1017/S0022377809007892.
https://doi.org/10.1017/S0022377809007892
Tolstoy I. (1973) Wave propagation. N. Y.: Mc. Grow -- Hill, 468 р.
Vadas S. L., Fritts D. C. (2005) Termosphere responses to gravity waves: Influences of incrising viscosity and thermal diffusivity. J. Geophys. Res. 110. D 15103. doi: 10.1029/2004 JD 005574.
https://doi.org/10.1029/2004JD005574
Waltercheid R. L., Hecht J. H. (2003) A reexamination of evanescent acoustic-gravity waves: Special properties and aeronomical significance. J. Geophys. Res. 108 (D11). P. 4340. doi:10. 1029/2002JD002421.