Особливості політики стратегічно-наукоємного національного поступу
DOI:
https://doi.org/10.15407/sofs2019.04.003Ключові слова:
стратегія, ресурси, компетенції, інноваційний розвиток, науково-інноваційна політика, конкурентоспроможність, соціально-економічне середовище, промисловість, готовність до майбутнього виробництваАнотація
Досліджено особливості трактування сутності поняття «стратегія» в контексті положень ресурсної концепції теорії стратегій. Обґрунтовано, що стратегію можна розглядати як механізм політики системної організації інтенсивного наукоємного розвитку національної економіки, який визначає умови для відповідного соціально-економічного поступу. Досліджено динаміку розвитку науково-інноваційного потенціалу як основи ресурсно-компетентнісного потенціалу України впродовж 2005–2017 рр. в розрізі її регіональних економік.
Показано, що на тлі зменшення дослідницького потенціалу та чисельності студентів ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації впродовж 2005– 2017 рр. в Україні зросла чисельність працюючого населення з повною вищою освітою поза сферою науки (у розрахунку на 10 тис. економічно активного населення – у 2,3 раза, за абсолютним показником — у 1,9 раза). Загалом кадровий потенціал інноваційного розвитку впродовж досліджуваного періоду зріс в Україні в розрахунку на 10 тис. економічно активного населення в 1,6 раза, в абсолютному вираженні — у 1,3 раза. Тобто сприятливість українського соціально-економічного середовища за означеним показником поліпшується з точки зору можливостей запровадження механізмів продуктивного нарощування ресурсно-компетентнісного потенціалу інноваційного розвитку національної економіки. Провідну роль у цьому процесі, враховуючи соціально-економічну специфіку кожної з регіональних економік, мають відігравати регіональні наукові центри НАН і МОН України.
Проте, як засвідчують міжнародні дослідження індексу глобальної конкурентоспроможності в продовж 2009–2018 рр., а також дослідження «Готовність до майбутнього виробництва 2018», безперервне зростання кадрового потенціалу інноваційного розвитку в Україні ніяк не впливає на результати державної політики покращення показників технологічної готовності до впровадження ключових технологій четвертої індустріальної революції («Індустрія 4.0»).
Обґрунтовано, що домінуючою державною політикою стратегічно-наукоємного поступу України має бути інтенсивне формування індустріально-аграрного ресурсно-компетентнісного потенціалу на базі технологій «Індустрії 4.0» для забезпечення їй продуктивної науково-інноваційної конкурентоспроможності в сучасному глобальному соціально-економічному середовищі.
Посилання
Андрощук Г.О., Жиляєв І.Б., Чижевський Б.Г., Шевченко М.М. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010—2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. К.: Парламентське вид-во, 2009. 632 с.
Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / За заг. ред. В. М. Гейця та ін.; НАН України. К., 2015. 336 с.
Новий економічний курс України: стратегія інноваційного розвитку / За заг. ред. Ю.В. Тимошенко, В.А. Ломаковича. К., 2018. 401 с.
Соловйов В.П. Національна стратегія інноваційного розвитку в глобалізованому світі: елементи концепції. Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 3. С. 16—22.
Головатюк В.М. Інноваційний розвиток України в контексті європейської інтеграції. Наука та наукознавство. 2017. № 3. С. 3—22.
Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: моногр. К.: НІСД, 2009. 336 с.
Котлер Ф. Основы маркетинга. Краткий курс. Пер. с англ. М.: «Вильямс», 2007. 656 с.
Hamel Gary. Strategy as Revolution. Harvard Business Review. [Electronic Resource]. URL: https://hbr.org/1996/07/strategy-as-revolution
Катькало В.С. Место и роль ресурсной концепции в развитии теории стратегического управления. Вестник Санкт-Петербургского университета. 2003. Сер. 8. Вып. 3 (24). С. 3—17.
Wernerfelt B.A. Resource-Based View of the Firm. Strategic Management Journal. 1984. Vol. 5, No 2. P. 171—180. https://doi.org/10.1002/smj.4250050207
Prahalad C.K., Hamel G. The Core Competence of the Corporation. Harvard Business Review. 1990. Vol. 68. P. 79—91.
Почепцов Г. Стратегія як мистецтво і особливий вид аналітики. Політичний менеджмент. 2004. № 2. С. 3—27.
Прахалад К.К., Хамел Г. Ключевая компетенция корпорации. Вестник СанктПетербургского университета. 2003. Сер. 8. Вып. 3(24). С. 18—41.
Портер Е.М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов. Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. 454 с.
Porter M. What Is Strategy? Harvard Business Review. 1996. No 74(6). P. 61—78. [Electronic Resource]. URL: https://iqfystage.blob.core.windows.net/files/CUE8taE5QUKZf8ujfYlS_Reading+1.4.pdf
Клейнер Г.Б. Ресурсная теория системной организации экономики. Российский журнал менеджмента. 2011. Т. 9. № 3. С. 3—28.
Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 385 [Електронний ресурс]. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/247566248.
Про схвалення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 526-р [Електронний ресурс]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526-2019-%D1%80
The Global Competitiveness Report 2009—2018 [Electronic resource]. URL: http://www3. weforum.org/docs/GCR2017-2018/05FullReport/TheGlobalCompetitivenessReport 2017%E2%80%932018.pdf.
The Readiness for the Future of Production Report 2018 [Electronic resource]. URL: https://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_Report_2018 .pdf
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Наука та наукознавство
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
