Оцінка достовірності прогнозу еволюції кадрового потенціалу української науки, здійсненого ендогенним методом прогнозування
DOI:
https://doi.org/10.15407/sofs2021.01.033Ключові слова:
вікова структура, кадровий потенціал, прогнозування, дослідники, ендогенний метод прогнозування, наукові дослідження і розробкиАнотація
Актуальність дослідження щодо встановлення достовірності опублікованого у 2017 р. прогнозу чисельності дослідників України, виконаного ендогенним методом прогнозування для різних варіантів державної політики, обумовлена тим, що його результати передавались органам державної влади як обґрунтування необхідних змін у науково-технологічній та інноваційній політиці України. Враховуючи, що змін у політиці держави щодо підтримки науки протягом останніх 5 років не відбулося, це можна зробити тільки для «стихійного варіанту» розвитку кадрового потенціалу вітчизняної науки.
Мета дослідження — оцінити, наскільки реальні зміни кількісних характеристик і вікової структури наукових кадрів України в останні роки збігаються з прогнозом, виконаним у 2017 році ендогеннім методом прогнозування.
Проведений аналіз вказує на досить значну відповідність прогнозу реальним тенденціям динаміки кадрового потенціалу науки України: відхилення фактичних значень загальної кількості дослідників у 2016—2019 роках від прогнозу становить 10—15 %. Це відхилення є від’ємним, а відтак зроблений у 2017 році прогноз падіння чисельності дослідників, який багатьом здавався надто песимістичним, виявився навіть дещо меншим, ніж реальне падіння, яке відбулося в Україні.
Крім того, виконано порівняння прогнозних і фактичних даних щодо динаміки чисельності окремих вікових груп дослідників. Виявлено, що фактична чисельність дослідників вікової групи до 29 років менша за прогнозну. Це свідчить, що молодіжне поповнення української науки після 2016 р. зменшується швидше, ніж у період 2010—2015 рр. Чисельність вікової групи 30—39 років зросла завдяки змінам, запровадженим у вітчизняній статистиці з 2016 р., але загальна тенденція продовжує бути низхідною. Для вікової групи 40—49 років врахування сумісників збільшило показник чисельності, який зберігся до 2018 р., але в 2019 р. знизився. Зміни у статистичній методології майже не вплинули на динаміку вікової групи 50—59 років, для якої триває загальна тенденція падіння чисельності. Порівняння фактичної та прогнозної чисельності вікової групи 60—64 показує, що звільнення штатних працівників-дослідників у 2016—2017 роках у зв’язку з виходом на пенсію відбувалося у значно більших масштабах, ніж у попередні роки.
Дослідження довело надійність прогнозу еволюції кадрового потенціалу вітчизняної науки, виконаного методом ендогенного прогнозування, та обґрунтованість зробленого на його основі висновку про невідкладність кардинальних заходів щодо посилення її підтримки.
Посилання
Добров Г.М. О предвидении развития науки. Вопросы философии. 1964. № 10. С. 71– 82. Перепечатано: Наука та наукознавство. 2014. № 1. С. 3—13.
Derek J. De Solla Price. Little Science, Big Science. Columbia University Press, 1963. https://doi.org/10.7312/pric91844
Танащук К.О., Загребнюк В.І. Дослідження специфіки кадрового прогнозування та сучасних тенденцій підготовки наукового та науково-педагогічного персоналу в Україні. Економічний журнал Одеського політехнічного університету. 2018. № 4(6). С. 80—88. https://doi.org/10.5281/zenodo.2597564
Жилінська О. І. Вікова структура кадрового потенціалу науки: проблеми та завдання державної науково-технічної політики в Україні. Наука та наукознавство. 2005. № 3(49). С. 81—98.
Булкін І.О. Еволюція вікової структури дослідників у організаціях НАН України. Наука та наукознавство. 2016. № 4. С. 31–54.
Аллахвердян А.Г. Динамика научных кадров в советской и российской науке: сравнительно-историческое исследование. М.: Изд-во «Когито-Центр», 2014. 263 с.
Вашуленко О.С. Вікова структура кадрового потенціалу наукової системи України. Наука та наукознавство. 2009. № 3. С. 31–45.
Грига В.Ю., Вашуленко О.С. Оцінка стану наукових кадрів України: віковий аспект. Наука і наукознавство. 2013. № 1(79). С. 38–46.
Попович О.С., Костриця О.П.Прогнозні оцінки еволюції вікової структури і чисельності дослідників в Україні на найближче десятиріччя. Наука та наукознавство. 2017. № 1. С. 48–59. https://doi.org/10.15407/sofs2017.01.048
Попович А.С., Кострица Е.П. Сравнительная оценка перспектив восстановления кадрового потенциала науки в Украине, России и Беларуси. Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки в контексті інтеграції України в європейський науково-інноваційний простір: матер. ХХІІ між нар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, Україна, 11–13 вересня 2017 р.). Київ – Одеса, 2017. С. 202–221.
Попович А.С., Кострица Е.П. Прогнозирование эволюции кадрового потенциала науки и оценка перспектив его наращивания в Украине, России и Беларуси. Наука и инновации. 2018. № 1(179). С. 27—30.
Попович А.С., Кострица Е.П. Эволюция кадрового потенциала науки: прогноз и регулирование. Lambert Academic Publishing, 2018. 92 с.
Попович О.С., Костриця О.П. Оцінка можливостей відновлення кадрового потенціалу. Вісник НАН України. 2018. № 3. С. 67–72. https://doi.org/10.15407/visn2018.03.067
Інтерв’ю з Президентом НАН України академіком Б.Є. Патоном. Вісник Національної академії наук України. 2020. № 1. С. 3–10.
Пищуліна О., Юрочко Т., Міщенко М., Жаліло Я. Розвиток людського капіталу: на шляху до якісних реформ. К.: Вид-во «Заопіт», 2018. С. 171–172.
Вашуленко О.С., Костриця О.П., Попович О.С. Еволюція залежності публікаційної активності вчених від віку за останні півстоліття. Вісник НАН України. 2019. № 3. С. 79—84. https://doi.org/10.15407/visn2019.03.079
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Наука та наукознавство
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
