Патонівські наукові традиції в світлі новітніх викликів науці

Анотація

Висвітлено низку оригінальних наукових традицій Б.Є. Патона, які підкреслюють його неперевершене новаторство в сфері організації та управління наукою. Показано особливості започаткованої Б.Є. Патоном організації діяльності Академії наук за новою для 70-х років минулого століття інноваційною моделлю, в якій наука поєднувалася з виробництвом за допомогою певних структур і механізмів їх взаємодії. Створена Б.Є. Патоном організаційна структура Академії відповідала мережевоцентричній моделі діяльності, новизна якої визначалась низкою обов’язкових вимог і принципів об’єднання всіх елементів наукового процесу і з виробництвом.

На основі статистичних даних і фактів показано, що Б.Є. Патон протягом перших 10—15 років перебування на чолі Академії створив за допомогою мережевоцентричної моделі величезну організаційну систему; в масштабах Академії ця модель отримала більш виразні якості та можливості, але незмінною вимогою її ефективного функціонування залишалася наявність у центрі її управління визнаного наукового лідера. Підкреслено, що ця модель сформувалася як квінтесенція головного змісту комплексних реформ, які проводилися в Академії під керівництвом Б.Є. Патона і охоплювали її організаційну структуру, технологічну базу досліджень, підготовку і використання кадрів, вирішення питань взаємодії з виробництвом, створення умов для соціального розвитку Академії.

Визначено, що метою та головним змістом патонівської реформи Академії було посилення фундаментальних досліджень у всіх інститутах і розвиток на цій основі масових цілеспрямованих досліджень, орієнтованих на отримання результатів світового рівня для їх використання в суспільній практиці.

Показано, що Б.Є. Патон опікувався розвитком усіх галузей наук: технічних, природничих, суспільно-гуманітарних. Цей внесок Б.Є. Патона більш детально висвітлено на прикладі науково-космічної галузі в післявоєнній Україні та в період її незалежності.

Розкрито діяльність Б.Є. Патона щодо розвитку кадрової та матеріально-технічної складової наукового потенціалу, його внесок у соціальний розвиток Академії, підготовку та підтримку наукової молоді, створення дослідно-експериментальної бази досліджень, забезпечення міжнародної науково-технічної співпраці вітчизняних учених у незалежній Україні, у формування київської школи наукознавства.

Підкреслено важливе значення Концепції розвитку Національної академії наук України на 2014—2023 роки, розробленої за ініціативою Б.Є. Патона, в якій враховано історичні традиції та обґрунтовано відповіді на сучасні виклики. Наголошено, що хоча вона була уточнена і вдосконалена після обрання нового президента НАН України, але її основою залишається мережевоцентрична модель, яка має забезпечити поступове відродження Академії як науково-технологічної платформи інноваційного розвитку країни на базі пріоритетних фундаментальних досліджень і високих технологій.

Проте, як засвідчують міжнародні дослідження індексу глобальної конкурентоспроможності в продовж 2009–2018 рр., а також дослідження «Готовність до майбутнього виробництва 2018», безперервне зростання кадрового потенціалу інноваційного розвитку в Україні ніяк не впливає на результати державної політики покращення показників технологічної готовності до впровадження ключових технологій четвертої індустріальної революції («Індустрія 4.0»).

Обґрунтовано, що домінуючою державною політикою стратегічно-наукоємного поступу України має бути інтенсивне формування індустріально-аграрного ресурсно-компетентнісного потенціалу на ба зі технологій «Індустрії 4.0» для забезпечення їй продуктивної науко во-інноваційної конкурентоспроможності в сучасному глобальному соціально-економічному середовищі.