Науково-педагогічна діяльність винахідника, вченого-інженера й аграрія князя О.С. Кудашева (1872—1917)

Анотація

 Із використанням наукових методів (історико-наукового аналізу, проблемно- хронологічного, персонально-біографічного та ін.) досліджено окремі життєві орієнтири непересічної, багатогранної особистості князя О.С. Кудашева (1872— 1917) — дворянина, представника давнього, але збіднілого роду, інженера шляхів сполучення, творця і першого пілота літака, сконструйованого та випробуваного у 1910 р. у Києві. Розкрито особливості науково-педагогічної діяльності О. С. Кудашева у Київському політехнічному інституті імператора Олександра ІІ — попереднику сучасного Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Зокрема, висвітлено його викладацьку діяльність на посаді виконувача обов’язків екстраординарного професора КПІ наприкінці XIX — початку XX ст. Джерельну базу дослідження склали окремі архівні документи, низка наукових праць та опублікованих лекцій князя О.С. Кудашева. Проаналізовано публікації вченого: «До теорії залізо-бетонного матеріалу» (1900), «Аналіз цементу: із лекції кн. О.С. Кудашева» (1900), «Лекції князя О.С. Кудашева “Елементарна теорія пружного зводу. Метод Кастіліано” студентам-інженерам III курсу» (1901), «До питання про визначення засвоювання фосфорної кислоти» (1905), «Про фосфорну кислоту в Подільських ґрунтах» (1907), «Засвоювана фосфорна кислота у ґрунтах чорноземної смуги» (1907), «Лабораторне дослідження ґрунту в сільськогосподарських цілях» (1908), «Деякі принципи грядкової культури у застосуванні до посушливої місцевості» (1908), «Про глибину оранки пару в степових господарствах» (1908). На основі аналізу встановлено, що науково-практичні розробки О.С. Кудашева в галузі будівельної справи, зокрема вивчення залізобетонних матеріалів і теорії пружного зводу, викликали надзвичайний інтерес у наукових колах і серед студентської молоді. Одним зі здобутків О.С. Кудашева стали дослідження аграрного спрямування, які переконливо довели, що південноросійський чорнозем за вмістом фосфору є найродючішим з-серед усіх російських губерній. У процесі цих досліджень учений застосував власну методику визначення фосфорної кислоти і довів, що у формуванні врожаю фосфор посідає друге місце після вологості ґрунту.