МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИОКРЕМЛЕННЯ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ (У КОНТЕКСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ)

Анотація

Наголошено на відсутності в законодавстві України юридичних норм щодо методологічно-правових критеріїв ідентифікації сільських територій на окремих ієрархічних рівнях адміністративно-територіального устрою України, конкретності, послідовності, передбачуваності та дієвості державної політики розвитку сільських територій. З позиції імплементації в Україні сучасного європейського інструментарію виокремлення сільських територій запропоновано варіант правової дефініції терміна «сільська територія», яким конкретизовано критерії ідентифікації сільської території, зокрема:
• на рівні місцевої адміністративної одиниці (LAU): густота населення, як правило, є меншою за 300 осіб на 1 км2; частка міського населення місцевої адміністративної одиниці не перевищує 50% (сільське населення становить понад 50%), за винятком місцевої адміністративної одиниці, що є зоною сполучення (впливу) міста з населенням не менш як 50 тис. осіб, в якому працевлаштовано щонайменше 15% жителів місцевої адміністративної одиниці;
• на субрегіональному (районному) рівні (NUTS-3): густота населення, як правило, є меншою за 300 жителів на 1 км2; частка міського населення району є меншою від 50% (щонайменше 50% сільського населення), якщо до складу району не входить місто з понад 200 тис. жителями, або щонайменше 25% від загальної чисельності населення району.
З урахуванням наявних істотних перешкод методологічного впровадження європейського інструментарію ідентифікації сільських територій обґрунтовано й апробовано класифікацію територій адміністративних районів України як малих регіонів рівня NUTS-3 та аналогів місцевих адміністративних одиниць LAU за наявними статистичними даними, з виокремленням переважно міських, проміжних і переважно сільських територій, зокрема, останніх за проєвропейськими критеріями.