ПРОБЛЕМИ ТЕОРЕТИЧНОЇ ОБГРУНТОВАНОСТІ РЯДУ ВИЗНАЧЕНЬ У ЗАКОНОДАВЧИХ ТА НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТАХ З БАНКІВНИЦТВА

Анотація

Статтю присвячено впливу законодавчих і нормативних документів з банківництва на діяльність вітчизняних банків. Висвітлюється ряд теоретично необгрунтованих термінів у цих документах, вдосконалення яких сприятиме подальшій діяльності вітчизняних банків та соціально-економічному розвитку країни.Актуальність теми полягає в необхідності використання бездоганних з точки зору теорії і практики законодавчих і нормативних основоположних документів, які безпосередньо впливають на діяльність вітчизняних банків.Пропонуються певні кроки щодо усунення існуючих недоліків у Законі України «Про Національний банк України» (ст. 6 і 7) і в нормативних документах з банківництва, помилковість двоїстого терміна «рефінансування банків». Вважаємо за необхідне термін «рефінансування» використовувати тільки при повторному постійному фінансуванні уряду банками країни; позики НБУ, які він надає банкам як кредитор останньої інстанції, називати позиками для підтримання ліквідності банків; підходи НБУ до суті відкритої валютної позиції банку привести у відповідність з її науково обгрунтованою і визначеною у ст. 1 названого Закону сутністю; підкоригувати методику розрахунку індивідуальних і загальної відкритої валютної позиції банку; відновити розрахунок загальної відкритої валютної позиції за всіма валютами та банківськими металами з урахуванням знака на кінець робочого дня і відновити ліміти всіх видів відкритих валютних позицій, керуючись методикою визначення її видів у Законі України «Про Національний банк України».Після проведення даних заходів законодавчі та нормативні акти, за якими працює банківська система України, сприятимуть розвитку як банківської системи, так і країни в цілому.