ІНСТИТУЦІЙНІ ФАКТОРИ КЛЕПТОКРАТИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Посткомуністична історія засвідчує: найгірші економічні наслідки трансформаційних процесів спостерігаються у країнах, де на базі клептократичного устрою державна влада використовує свій потенціал для довільного трактування прав власності та стримує конкуренцію, а представники її соціально-політичної псевдоеліти небезпечно порушують імперативи суспільних формальних інститутів і використовують свої владні повноваження для швидкого збагачення та зміцнення власних ключових позицій у суспільстві.
На відміну від “побутових” форм корупції, “масштабна корупція” як основа клептократичної економіки, глибоко укорінившись на рівні урядових структур, призводить до нелегітимного привласнення величезних активів, підриває законність і консервує соціально-економічну відсталість. За цих умов адміністративно-бюрократичний апарат постає як інститут залякування та репресій, якому підпорядковані всеохоплюючі адміністративні процедури. Надалі, після інституціональної адаптації, корупційні діяння стають стандартною та звичайною поведінкою, коли хабар набирає договірної або стандартизованої форми, за рамками торгів і угод. Одночасно систематична генерація ренти в умовах зазначеної “інституціональної пастки” є найважливішим засобом контролю за насильством у клептократичній державі та функціонуванням її інститутів. Саме клептократична економіка створює квазіринкову систему для реалізації ключової мети перерозподілу активів і отримання ренти, не сприяючи примноженню суспільного добробуту за рахунок реального сектору економіки і подолання негативних екстерналій ринку.
За таких обставин досліджувана інституціональна клептократична структура, що почала розбудовуватися в Україні з 1991 р., з президентством В. Януковича в умовах нестабільного і несприятливого інституціонального середовища, коли найприбутковіші галузі економіки стрімко переходили у володіння його клану, стала занепадати, тобто відбувся так званий “декаданс псевдоеліти”, що привело до зміни влади. Але нинішнє місце України в рейтингу сприйняття рівня корупції засвідчує, що вона, як і раніше, є однією з найкорумпованіших.
Для протидії клептократичним факторам в економіці необхідно сформувати таке інституціональне середовище, яке б протидіяло корупційному устрою економічної діяльності, усунуло перешкоди для законослухняного бізнесу, забезпечило підприємництву законні гарантії, надало у приватні руки відповідальність та ініціативу, монополізовані державним бюрократичним апаратом.
Для цього, у першу чергу, слід вирішити такі інституціональні проблеми: ліквідація перешкод, які заважають консолідації легального і тіньового секторів економіки; забезпечення їх інституціональної формалізації; “прозоре” призначення на посади до сектору державного управління тільки на підставі професійних якостей, а не з огляду на “кумівство” і “політичний фаворитизм”; запровадження такої системи оплати праці державних службовців і працівників бюджетної сфери в цілому, що дозволила б їм отримувати конкурентоспроможний дохід, який би мотивував їх до якісного виконання службових обов’язків і ефективного державного управління. Також ключовим стримуючим засобом, який унеможливить корупційні наміри державних службовців, є надійна і незаангажована система постійно діючого моніторингу їхніх доходів і витрат, яка паралельно передбачає невідворотність жорсткого покарання за корупційні діяння.