Блоково-ієрархічна модель сейсмічних процесів
DOI:
https://doi.org/10.15407/dopovidi2018.11.055Ключові слова:
блокове ієрархічне середовище, самоорганізована критичність, сейсмічний процесАнотація
Побудована модель на основі клітинних автоматів, яка враховує дві фундаментальні властивості сейсмоактивних областей: блоково-ієрархічну будову та перебування їх у стані самоорганізованої критичності. Модель відтворює основні емпіричні закономірності сейсмічних процесів: частотно-енергетичну інваріантність сейсмічних подій (закон Гутенберга—Ріхтера), узагальнений закон Оморі для афтершоків та фрактальний розподіл гіпоцентрів (епіцентрів) зі степеневою залежністю кількості подій від відстані між гіпоцентрами (епіцентрами).
Завантаження
Посилання
Sadovskiy, M. A., Bolhovitinov, L. G. & Pisarenko, V. F. (1982). On the properties of the discreteness of rocks. Izv. AN SSSR. Fiz. Zemli ,12, No. 3, pp. 3-18 (in Russian).
Gutenberg, B. & Richter, C. F. (1949). Seismicity of the Earth and associated phenomena. Princeton: Princeton Univ. Press.
Utsu, T. (1969). Aftershocks and earthquake statistics (I): some parameters which characterize an aftershock sequence and their interrelations. Geophysics, 3, No. 3, pp. 129-195.
Robertson, M. C., Sammis, C. G., Sahimi, M. & Martin, A. J. (1995). Fractal analysis of three-dimensional spatial distributions of earthquakes with a percolation interpretation. J. Geophys. Res., 100, No. B1, pp. 609-620. doi: https://doi.org/10.1029/94JB02463
Shcherbakov, R., Aalsburg, J. V., Rundle, J. B. & Turcotte, D. L. (2006). Correlations in aftershock and seismicity patterns. Tectonophysics, 413, pp. 53-62. doi: https://doi.org/10.1016/j.tecto.2005.10.009
Bak, P., Tang, C. & Wiesenfeld, K. (1988). Self-organized criticality. Phys. Rev. A, 38, No. 1, pp. 364-374. doi: https://doi.org/10.1103/PhysRevA.38.364
Bak, P. & Tang, C. (1989). Earthquakes as a self-organized critical phenomenon. J. Geophys. Res., 94, No. 11, pp. 15635–15637. doi: https://doi.org/10.1029/JB094iB11p15635
Ito, K. & Matsuzaki, M. (1990). Earthquakes as self-organized critical phenomena. J. Geophys. Res., 95, No. B5, pp. 6853–6860. doi: https://doi.org/10.1029/JB095iB05p06853
Olami, Z., Feder, H. J. S. & Christensen, K. (1992). Self-organized criticality in a continuous, nonconservative cellular automaton modeling earthquakes. Phys. Rev. Lett., 68, No. 8, pp. 1244-1247. doi: https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.68.1244
Burridge, R. & Knopoff, L. (1967). Model and theoretical seismicity. Bull. Seismol. Soc. Am., 57, pp. 341-371.
Rundle, J. B. & Jackson, D. D. (1977). Numerical simulation of earthquake sequences. Bull. Seismol. Soc. Am., 67, No. 5, pp. 1363-1377. doi: https://doi.org/10.1007/BF01329869
Barriere, B. & Turcotte, D. L. (1994). Seismicity and self-organized criticality. Phys. Rev. E, 49, pp. 1151-1160. doi: https://doi.org/10.1103/PhysRevE.49.1151
Dominguez, R., Tiampo, K. F., Serino, C. A. & Klein, W. (2013). Scaling of earthquake models with in homogeneous stress dissipation. Phys. Rev. E, 87, 022809. doi: https://doi.org/10.1103/PhysRevE.87.022809
Kagan, Y. Y. (2007). Earthquake spatial distribution: the correlation dimension. Geophys. J. Int., 168, pp. 1175-1194. doi: https://doi.org/10.1111/j.1365-246X.2006.03251.x
Grassbergerg, P. & Procaccia, I. (1983). Measuring the strangeness of strange attractors. Physica D: Nonlinear Phenomena, 9, No. 1-2, pp. 189-208. doi: https://doi.org/10.1016/0167-2789(83)90298-1
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Доповіді Національної академії наук України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
